Це видання реалізує принципи проєкту «Віднайдений авангард», що документує один із видів міжвоєнного авангарду Центрально-Східної Європи, який, бувши географічно розташованим на території двох галицьких провінцій у верхів’ях Дністра та Вісли, розвивався на тлі мозаїчної культурної спадщини Східної Галичини. Тому він відзначений значно довшою історією, ніж ідея національних держав, натомість налічував за собою кілька століть досвіду функціонування у сусідстві української, польської та єврейської традицій. Тому поділ на національні зрізи тут рідко спрацьовує.
У репортажній розповіді про окремі долі митців міжвоєнного періоду книга звертається до джерел, розповідаючи про історичний досвід, який формував місцеву історичну уяву. Корінні русинські землі протягом століть були об’єктом колоніальної експлуатації, а в ХХ столітті, коли економічна експансія зробила їх смітником вищої цивілізації, вони також опинилися в центрі воєнних конфліктів. Відчутність досвіду, набутого в жорстокому суперництві політичних сил, зумовила те, що тут зберігся більший зв’язок з попередніми поколіннями, ніж деінде. Тому часом здається, що з тла образу цього авангарду іноді проглядає постать екстатичного, єретика, напівязичника, візіонера з далекого минулого, з релігійним досвідом контрреформації та бароко…
Відтоді, як новітня культура подорожей дозволила місцевим митцям увійти в безпосередній візуальний контакт з продуктами нової уяви Заходу, почало формуватися оригінальне переплетення модернізму з викликами, що їх кидало як минуле, так і геополітика. Віра в абсолютну самобутність і автономність мистецтва давала не лише можливість для вираження нового способу бачення і відчуття світу, а й противагу історичному порядку.
Значна частина книги присвячена вибраним міжвоєнним українським мистецьким біографіям осіб зі Східної Галичини. Перший і найдовший розділ – історія Леся Курбаса, який хоч і створив свій театр на Дніпрі, але походив звідси й розпочав свій театральний шлях саме тут. Водночас канва біографічної епопеї Курбаса запроваджує читача в реалії київського авангарду, а без цього сліду неможливо зрозуміти західноукраїнський авангард у системі Другої Речі Посполитої.
Місця народження більшості художників Краківської групи (Східна Галичина) також перебували на межі кордонів європейських мап. В 1930-х роках вони шукали іншу силу у своїх полотнах, далеку від панівної в суспільстві ідеологічної альтернативи матеріалізму – націоналізму. Ідеї та форми, а також їхній мистецький і моральний кодекс складалися в особливі патерни. Як і українці, краківські представники другого авангарду рідко піддавалися спокусам інтроспекції та втечі від буденності. Вони прагнули охопити якомога більше реальності, і виклик «нового язичництва» означав тут дещо інше, ніж на Заході.
Своєрідна екзотика мистецьких форм знайшла безпосереднє вираження у творах живопису та театру. Слова не завжди можуть це передати, тому в книзі представлено також альтернативний наратив – візуальний компонент. Ілюстрації демонструють огляд доступних для відтворення творів, створених на підставі місцевих джерел уяви. Їх чуттєва та візіонерська ідіоматика зберегла зв’язок з різновидами підкарпатської духовності.
Малґожата Дзевульська, Підкарпатський авангард. Девять історичних репортажів, Театральний інститут ім. Збіґнєва Рашевського, Варшава 2024.